Жук Христина Сергіївна
23

Жук Христина Сергіївна

06/09/1990
-
27/07/2014

покласти квіти

 “Христина була розумницею. Закінчила наш Горлівський інститут іноземних мов. Хотіла в житті багато досягти. Дівчинку свою Кірочку дуже любила, вона так хотіла і так чекала її народження. Ще коли з животиком ходила весь час говорила:” Коли ж Кірочка з’явиться “. Вона знала, як дитину зватимуть, якою вона буде.

 Коли Кірочка народилася, Христина її з рук не відпускала. Кіра без кінця співала пісні – вранці прокидалася і зі спальні кричала: “Ба! Ба!” – і починала пісеньки співати. У нас сусіди все сміялися, адже з першого дня ми їй постійно співали пісеньки. Сусіди питали, мовляв, хто у вас там співає? Я співала, Христина співала. Французькі пісні ставила і Кірочка вже щось наспівуючи лепетала.

 До сих пір відчуття, що вони просто вийшли погуляти і зараз повернутися, а я буду ввечері бурчати, що, мовляв, ви так пізно повернулися, адже купатися пора. Вони кожен раз, коли затримувалися, приходили і кричали: “Ура! Бабуся, ми навчилися повзати!” або “Ура! Бабуся, ми навчилися ходити!”, “Ура! Перший віночок сплели!”. Кірочка тільки навчилася ходити. У цьому сквері вони гуляли 2-3 рази на день, звідти майже не виходили, там, в цій траві навчилися, і повзати, і ходити. Вони жили в цьому сквері і загинули там.

 – Падаю в траву і вию як вовчиця, а коли люди з’являються, встаю і тримаюся. За місто виїжджаю і знову вию і вию. Раніше все потрібно було: через магазин йдеш, і заколочка потрібна була, і іграшка. А зараз – порожнеча. Ідеш і нічого не треба, взагалі нічого. Тобі не треба ні їсти, ні пити, ні ця краса тобі не потрібна “.