Волков Едуард Володимирович
42

Волков Едуард Володимирович

09/07/1972
-
01/09/2014

покласти квіти

Мати Едуарда, Анастасія Георгіївна, Заслужений педагог України, викладала російську мову і літературу в цій же школі. Син пишався тим, що мама була справжнім педагогом, і намагався не підвести її. Навчався він добре. Знання давалися легко, але весь вільний від уроків час він проводив на футбольному полі. Він таємно мріяв потрапити в команду «Шахтар». Але щось не зрослося, і футбол так і залишився просто захопленням.

За порадою батька, Володимира Івановича, який працює в той час в «Облавтодору», після закінчення школи, Едуард навчався в торговому училище. Отримавши диплом, працював продавцем в продуктовому магазині.

А потім була армія. Місто Енгельс, війська ППО.

Проводжала на службу Едуарда наречена Віра. Вона дочекалася коханого і після демобілізації вони зіграли весілля. Народився син Сергій.

Недовгим було щастя. Після хвороби Віра померла, залишивши чоловіків одних. Батьки не тільки підтримували морально сина з внуком, а й допомагали, чим могли.

Потім в житті Едуарда з'явилася Ірина, яка народила йому ще сина. Життя так влаштоване, що ніхто і ніколи не знає, коли порветься нитка взаєморозумінь. Багато років проживши разом, люди можуть в один момент розірвати всі відносини. Так сталося і у Едуарда з Іриною.

І знову він залишився з Сергієм в суворій чоловічій компанії.

Едуард давно вже не працює продавцем. Служба начальника корпусу в СІЗО. Потім – служба в охороні в різних організаціях, а ще пізніше – робота з будівництва та ремонту об'єктів, куди залучив і старшого сина. Робота вимагала точності, уваги і розуміння партнера. Батько з сином розуміли один одного з півпогляду. Це допомагало в роботі.