Гнатюк Володимир Володимирович
34

Гнатюк Володимир Володимирович

20/06/1980
-
26/02/2015

покласти квіти

 Гнатюк Володимир Володимирович, народився 20 червня 1980 року в місті Житомирі в сім’ї військовослужбовця. Українець. Закінчив Озерненську середню школу у 1996 році та Житомирський технічний ліцей-інтернат по ремонту побутової техніки у 1998 році за спеціальністю слюсар, електрик.

 Майже все життя Володимира було пов’язане з військовою службою. Володі не виповнилося навіть року, як батько був відряджений до Узбекистану в місто Термез, разом з батьком поїхала і вся сім’я. Під час афганської компанії Термез був важливою військовою базою. З 1985 року знову було відрядження до Угорщини.

 Перший клас і навчання протягом 5 років у чужій країні. Та незважаючи на всі труднощі того часу, постійні переїзди, Володимир назавжди обрав собі шлях на майбутнє. Він вирішив стати військовим, як його батько. Після повернення в Україну Володимир навчався в Озерненській середній школі, яку успішно закінчив. У 1993 році трагічно помер батько Гнатюк Володимир Петрович. Ці найтяжчі часи для всієї родини навчили 12 річного Володю стійко витримувати обставини, допомагати рідним, але не позбавили бажання стати військовим.

 У 1999 році була строкова служба у Збройних Силах України, у 2001 році Володимир разом зі своїм рідним братом Павлом – військовослужбовці військової служби за контрактом Збройних Сил України 95-ї Окремої аеромобільної бригади м. Житомира. Володимир пройшов шлях справжнього десантника від посади старшого навідника аеромобільного взводу аеромобільної роти до снайпера та старшого стрільця аеромобільного взводу аеромобільної роти.

 У 2002 році разом зі своїм 13 батальйоном Володимир виконував службові обов’язки у складі миротворчої місії у Косово, у 2004 році в Іраці. Після повернення з Іраку Володимир здійснив своє бажання навчатися, успішно склав іспити та став курсантом Київської академії внутрішніх справ.

 У 2008 році одружився. 7 березня 2009 народилася донька Марта. За сімейними обставинами у 2010 році Володимир звільнився зі Збройних Сил України. Далі був нелегкий час, не все в житті виходило так як планувалося. Та навіть тоді Володимир залишався життєрадісним та завжди усміхненим.