Цинкевич Лілія Романівна
78

Цинкевич Лілія Романівна

22/03/1937
-
10/08/2015

покласти квіти

 22 березня 1937 року, в Дебальцеве народилася дівчинка Ліля. Ліля Потапенко. Дитинство її довелося на важкі воєнні сорокові роки. Війна, бідність, страх, підвали, голод, фашизм. Батьки, як могли, оберігали дівчинку. Як і всі селищні діти, вона вчилася в початковій школі. Чому селищної? Адже Дебальцеве – місто. Тому що по околицях міста потихеньку, з року в рік, немов приклеювалися дрібні посёлочкі і селища. Один з таких селищ називався «Вісімка». Тобто, селище «Восьме березня». «Вісімка» швидко прижилася в народі. Так, і до цього дня околиця Дебальцеве називається Вісімкою.

 У школі Лілі найлегше давалися предмети гуманітарного ухилу. Ще тоді вона іноді писала вірші. Дитячі емоції завжди виразні. Історія замовчує, що за вірш було написано дівчинкою, але історія пам’ятає, що вірш потрапило в газету «Дебальцевський робочий». Яким же подією для селища була звістка про те, що Ліля Потапенко отримала перший у своєму житті дорослий гонорар від газети. Цілих три рубля! Продовжувати навчання дівчинці довелося у Львівській області, у рідні, куди її відвіз батько. Дорослішання, довгі вечори в бібліотеці, бесіди з сестрою, яка закінчила свого часу Луганський педінститут. Так відбувалося становлення майбутнього поета. Там, у Львівській області, дівчина вийшла заміж і взяла прізвище чоловіка. Тепер вона стала Цинкевич Лілія Романівна.

 Додому, в Дебальцеве, вона повернулася не відразу. Ще якийсь час працювала в Комунарську в шкільній бібліотеці. Сама життя розпорядилося так, що з книгами дівчина не розлучалася. Грамотної і начитаною повернулася вона в Дебальцеве і влаштувалася на станцію «Дебальцеве-сортувальна» бухгалтером. Вона любила свою роботу, і робота відповідала їй взаємністю до самої пенсії.

 Тільки на пенсії Лілія Романівна могла займатися улюбленою городом, домашнім господарством, будинком.