Ситницький Роман Вікторович
49

Ситницький Роман Вікторович

03/11/1969
-
12/04/2019

покласти квіти

Народився і ріс Роман Ситницький в доброї, працьовитої сім'ї. Мати Валентина Володимирівна працювала установі зв'язку, батько – на шахті. Веселий, активний хлопчик встигав скрізь: і в школі добре вчитися, і разом зі старшою сестрою доглянути за молодшим братом, і з друзями побешкетувати. Візьмуть, бувало, буханку гарячого хліба в магазині, розламають її на величезні скиби – і гайда на ставок. Олександр Володимирович в підвалі будинку спорудив невелику майстерню, де ремонтував велосипед. Рома зацікавився, а потім важко було уявити його без викрутки. А коли батько подарував мопед – це був верх хлоп'ячих бажань.

Після закінчення школи пішов служити в армію. Служба проходила в Москві, у внутрішніх військах. Він не гасив пожежі, Роман був кухарем. Наталя згадує, які смачні салати «олів'є» та «шубу» готував чоловік. Часто допомагав їй на кухні, запевняв, що це справжня чоловіча робота, і хто, як не чоловік, може приготувати будь-яку страву, за яке візьметься!

Повернувшись з армії, вивчився в ПТУ на зварника 4 розряду і влаштувався на Харцизький труболиварний завод. Двадцять років прожив з Тетяною, народилася дочка.

Онкологія забрала у Романа улюблену дружину, а разом з нею і сімейне щастя. Через деякий час Наталя, немов яскравий промінь, увірвалася в його самотнє життя, та не одна, а з сином.

З'явилися нові турботи, інтереси, прагнення і бажання жити. З Наталею народили двох дітей. У 2010 році народилася Дарина, а через рік і Андрюша. Тепер у Романа було четверо дітей, яких ні він, ні Наталя ніколи не ділили на своїх і чужих. Всі були свої і рідні.

Працюючи зварювальником, умів практично все. Самостійно побудував будинок. Залишалися тільки внутрішні роботи.