Історія Життя
Так і не встиг Владік отримати свій перший в житті паспорт. Йому щойно виповнилося шістнадцять. Цей вік і ці очі назавжди залишаться в пам'яті рідних і близьких. Владік Полянський, за розповідями бабусі Лідії Семенівни,
Був активною дитиною. У школі відмінником не був, але серед друзів мав славу справжнього товариша. Гуманітарні науки давалися легше, але його більше приваблював спорт. Мав успіх в силових видах. Перед самою війною на змаганнях посів перше місце. Коли в Зугресі стало жити небезпечно, мама вивезла дітей - Влада і Яну - до рідні в Маріуполь. Вони поїхали на два місяці, але треба було повертатися назад - скоро початок навчального року.