Недавній Владислав Віталійович
17

Недавній Владислав Віталійович

09/04/1997
-
12/02/2015

покласти квіти

 Коли народився Владик, його старшому братові було 13 років. Нічого не віщувало біди, але рівно через рік мама злягла з хворим хребтом.

 Інвалід першої групи, Анна Геннадіївна два роки не вставала з ліжка. Тоді всі домашні проблеми її старший син Євген взяв на себе: і за мамою позалицятися, і приготувати обід, і доглянути за молодшим братиком. А ще – навчання в школі, ігри з ровесниками.

 Час йшов. Мама встала з ліжка, але за станом здоров’я залишалася вдома. Хлопчаки їй всіляко допомагали. І Женя, і Владька, як кликала його мама, після шкільних занять бігали на підробіток, як вона говорила. Ніхто ніколи не дорікнув жінку в тому, що сини були позбавлені дитинства. Хлопчаки встигали всюди.

Життя йшло своєю чергою в місті Українську Донецької області. Коли Женя закінчив училище, йому як молодому спеціалісту виділили квартиру в Горлівці, куди він забрав маму з братом.

І тут, в новому місті, Владик упросив мати завести вдома собаку. Дозволила. Тепер в квартирі живуть два коти, дві собаки, папуга і декоративні кролики – всім вистачає місця в дружній родині.