Мартинюк Софія Володимирівна
4

Мартинюк Софія Володимирівна

02/07/2010
-
26/08/2014

покласти квіти

Сонечка була росло дівчинкою для своїх чотирьох років. Любила надягати мамині речі і показувати у дворі своїм друзям, як вона хороша в них. Бабуся з розчуленням дивилася на внучку – модниця зростає. Соня розуміла, що все повинні жити дружно, і друзів в садку ображати не можна. У її групі була маленька дівчинка, яка ніколи не стискала кулачки, а просто плакала від образи. Соня це швидко помітила і взяла її під свою опіку.

Бабуся часто займалася випічкою, а Сонечка в цей час допомагала місити тісто. Їй дуже подобалося допомагати бабусі – віднести тарілку на стіл, витерти ложки серветкою … Потім вискочить на балкон і питає: "Люди, ви не забули, що мене Сонечкой звуть? Я в садок збираюся".

Із задоволенням слухала казки Корнія Чуковського, а потім напам'ять розповідала "Муху-цокотуха", "Тараканіще".

Улюбленим захопленням було малювати пальчиком картинки на склі. Вона розуміла, що для цього треба в каструльці нагріти води, щоб скло спітніло, а потім починала виводити візерунки.

Людмила Миколаївна розповіла, що перед трагічними подіями вони практично жили в міському бомбосховище. Там і електроплита була, і речі, і продукти. Страшно було, але бомбосховище могло зберегти їм життя.