Литвинський Юрій Олексійович
46

Литвинський Юрій Олексійович

03/11/1967
-
10/08/2014
Його останні хвилини життя
Як повідомив командир батальйону майор резерву Семен Семенченко, група з 15 бійців, у складі якої перебував Немо, рухаючись попереду колони, виявила на мосту, через який пролягав шлях з Іловайська, ознаки мінування – підозрілі дроти. Гвардійцям вдалося запобігти підриву моста, але вони потрапили під обстріл із великокаліберних снайперських гвинтівок і кулеметів. Під час бою диверсанти були відкинуті, але полковник Юрій Бойко, підполковник резерву Юрій Літвінський і старший солдат резерву Роман Мотичак полягли, ціною свого життя забезпечивши просування батальйону та врятувавши десятки товаришів.
1

покласти квіти

Історія Життя

 Народився 3 листопада 1967 року в місті Київ. У 1984 році закінчив з відзнакою середню школу (нині - гімназія) №117 імені Лесі Українки міста Києва. З 1984 року у лавах Збройних Сил СРСР. У 1988 році закінчив Харківське гвардійське вище танкове командне ордена Червоної Зірки училище імені Верховної Ради Української РСР (нині - Факультет військової підготовки імені Верховної Ради України Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут», місто Харків).

 У 1988-1991 роках служив у Групі радянських військ у Німеччині, потім - у Далекосхідному та Київському військових округах.

 На початку 1990-х років прийняв Військову присягу на вірність народу України і продовжив службу в лавах Збройних Сил України. Служив у місті Києві. Остання посада - заступник командира рухомого командного пункту Генерального штабу Збройних Сил України. У жовтні 2004 року Ю.О.Литвинський звільнений у запас за вислугою років.

Нагороди

Фотогалерея