Конопльова Дарія Денисівна
8

Конопльова Дарія Денисівна

13/06/2007
-
12/12/2015

покласти квіти

 У будинку родини Конопльових підвал був, але ховатися в ньому не було ніякої можливості – грунтові води піднялися, і там тепер стало дуже сиро. Тому, щоразу, коли починалися обстріли, все дружно бігли в ванну кімнату, де було відсутнє вікно. Діти розташовувалися на підлозі і тихенько перешіптувалися. Вони думали, що якщо будуть голосно розмовляти, їх знайде злісний снаряд.

 – Старшій дочці було 14 років, – розповідає Любов Конопльова. – Дівчинка виросла і стала незамінною помічницею. Вміла кашу зварити і молодших нагодувати, коли ми з чоловіком на роботі. Вона була головною у дітлахів. Її слухалися, тому ми не хвилювалися, залишаючи дітей на старшенький.

 Не тільки Настя росла помічницею. Даша, дивлячись на сестру, допомагала, як могла. Із задоволенням разом з татом складала в сараї дрова, заносила їх в будинок, щоб просушити. Коли виникали проблеми з придбанням вугілля, батько знаходив старі сухі дерева, брав бензопилу і заготовляв паливо.

 У той день, 2 лютого 2015 року, було відносно тихо. Знаючи, що ванна – надійне укриття, батьки вирішили спокутувати дітей. Жарко натопили піч, щоб нагріти всі кімнати, приготували рушники та піжами. Любов вийшла на кухню за тапочками і рушником в той момент, коли ворожий снаряд прилетів в їх будинок. Якусь мить він жінка нічого не могла зрозуміти. Раптом почали руйнуватися стіна і стеля, валиться на підлогу речі …

 В цей час з іншої кімнати вискочив чоловік, який встиг відштовхнути її кудись в сторону. На порозі лежить Кирило з розтрощеною головою, а тіла Даші і Насті, понівечені осколками, вибуховою хвилею розкидало в різні боки. Побачивши цю жахливу картину, мати ледь не втратила розуму. Після обстрілу її тут же відправили до лікарні.