Хропач Валерій Віталійович

Книга Пам'яті потребує Вашої активної підтримки - підтримайте роботу сайту, щоб полум'я пам'яті не згасло

підтримайте сайт зараз

Пам'ять зігріває людину зсередини. І в той же час рве його на частини.

Хропач Валерій Віталійович

16/03/1984

18/01/2015

покласти квіти

Історія Життя
Cпогади
Нагороди

Сина Валерія батько умовив працювати разом на шахті, а через деякий час Валерій не уявляв себе на іншій роботі.

Редагувати

Будь ласка, введіть Вашу контактну інформацію. Ми будемо її використовувати тільки якщо потрібно буде зв'язатися з вами для уточнення будь-яких даних про людину. Обов'язкові поля: Ваше ім\'я, телефонний номер і/або email

Далі

Будь ласка, введіть уточнення які на вашу думку потрібно додати або поміняти на даній сторінці

Відправити

Того ранку, 18 січня 2015 року, батько з сином зібралися на роботу. Лариса Вікторівна місця не знаходила від тривоги. Залпи ставали все голосніше. І тут хтось подзвонив і сказав, що на блокпосту почалася якась перестрілка. Лариса Вікторівна зателефонувала чоловікові. Відповіді не було. Телефон сина теж мовчав. Як потім розповіли очевидці, кілька машин з мирними жителями, серед яких були і жінки, їхали в бік околиці міста. Коли перший автомобіль виїхав з-за пагорба, по ньому відкрили вогонь. У ньому знаходилися Віталій і Валерій Хропач. Люди вискакували з машин, падали на землю і кричали, що вони мирні жителі. Постріли припинилися. З усіх пасажирів, які намагалися виїхати з міста, вбиті були батько з сином.