Загинув 29 серпня 2014 р. під час виходу з "іловайського котла" на дорозі поміж с. Новокатеринівкою та х. Горбатенко. 2 вересня 2014 р. тіло Тараса разом з тілами 87 інших загиблих під Іловайськом було привезено до запорізького моргу. Був упізнаний за фото бойовими товаришами та родичами, після ідентифікації за тестами ДНК та ексгумації 19 грудня 2014 р. перепохований з військовими почестями.
Історія Життя
Про уродженця села Баня Лисовицька Стрийського району Львівщини Тараса Романовича Бруса одна з учителів місцевої середньої загальноосвітньої школи-ліцею згадувала так: «З дитинства Тарас був веселий і товариський.
Його цікавило все. Вчився дуже добре. Прекрасний організатор в учнівському колективі, заступник голови учнівського самоврядування. Вихований і ввічливий, привітний і усміхнений, зі світло- зеленими очима, світловолосий і зі світлою душею – хлопчина, присутність якого завжди викликала приємні відчуття. З Тарасом було приємно спілкуватись і вчителям, і однокласникам. Юнак, хоч і був невисокий на зріст, зачаровував дівчат своїм шармом. Всі, хто знав його, вчив, дружив з ним, згадують його саме таким, „сонячним хлопчиком”…».
2011 р. Тарас закінчив Львівську комерційну академію, ще під час навчання він працював у страховій компанії, згодом став приватним підприємцем – відкрив власне кафе.
Його батьки, які протягом останніх років мешкали в Італії, запрошували сина жити в них, але Тарас навідріз відмовлявся, обмежуючись нетривалими візитами – говорив, що не уявляє свого життя за межами української землі…
