Біленький Андрій Михайлович
33

Біленький Андрій Михайлович

05/02/1983
-
20/04/2016

покласти квіти

 На­ро­див­ся Ан­дрій у 1983 ро­ці у міс­ті По­лон­но­му в сім’ї за­ліз­нични­ків. З ди­тинс­тва йому бу­ло знайоме сіль­ське жит­тя, то­му що з бать­ка­ми час­то їз­ди­ли в се­ло Но­во­ла­бунь, де жи­ли ді­дусь та ба­бу­ся. Ці ра­діс­ні по­їз­дки бу­ли і то­ді, ко­ли ро­ди­на пе­ре­їха­ла до Ше­пе­тів­ки. Кра­си­ві сіль­ські кра­єви­ди з річ­кою Хо­мо­рою змал­ку пле­ка­ли в ду­ші Ан­дрія лю­бов до рід­ної зем­лі.

 Він зав­жди з теп­ло­тою зга­ду­вав ба­бу­сю Ма­рію та ді­ду­ся Олек­сія, які нав­чи­ли його ба­га­то гос­по­дарсь­ких на­ви­чок. Во­ни ви­хо­ву­ва­ли вну­ків, які з’їж­джа­ли­ся на лі­то, лю­бо­ві до пра­ці, до лю­дей, до ро­ди­ни. Ро­дин­не ко­рін­ня гар­ту­ва­ло хлоп­чи­ка змал­ку, да­ва­ло си­лу та міць, до­по­ма­га­ло вис­то­яти, пе­ре­бо­ро­ти труд­но­щі зав­жди. У Ше­пе­тів­ці Ан­дрій­ко хо­див у за­ліз­ничний са­до­чок. Са­ме то­ді в нього про­яви­лись ар­тистич­ні здіб­ності.

 Він був ак­тивним учас­ни­ком всіх ма­со­вих за­хо­дів у дит­садку. Ве­ли­ку ра­дість при­но­си­ли свя­та, особ­ли­во но­во­річ­ні. Із сес­трич­кою Іри­ною одя­га­ли­ся у кос­тю­ми Сні­гу­роч­ки та Ді­да Мо­ро­за і ві­та­ли бать­ків, ро­ди­ну. Змал­ку Ан­дрій­ко був доб­рим, при­віт­ним. Та­ким він за­ли­шив­ся і в шкіль­ні ро­ки, нав­чався у ЗОШ № 6 у 1989–2000 рр. У нього бу­ло ве­ли­ке ба­жан­ня вчи­ти­ся, піз­на­ти світ, на­по­лег­ли­во до­лав схо­дин­ку за схо­дин­кою, оцін­ки мав ли­ше хо­ро­ші та від­мінні. Джерело: «День за днем»

 На всіх ета­пах жит­тя Ан­дрій був від­по­ві­даль­ним, лю­ди­ною сло­ва і ді­ла, лю­ди­ною ру­ху, дії, пра­ці, справ­жнім чо­ло­ві­ком. 15 сер­пня 2015 ро­ку от­ри­мав по­віс­тку, не шу­кав шля­хів від­мо­ви, ро­зу­мів, що най­ви­щий обов’язок кож­но­го чо­ло­ві­ка — за­хи­ща­ти рід­ну зем­лю, хоч і був мир­ною, ци­віль­ною лю­ди­ною, в ар­мії не слу­жив.