Корінний житомирянин, – людина слова, людина – стратег. З дитинства мріяв стати військовим. Ні друзі, ні одно­класники не сприймали його прагнення серйозно. Яким було загальне здивування, коли довідалися, що він, випускник Житомирської загальноосвітньої школи №21, «Карамелька» (так називали Юрія однокласниці за його доброту), поїхав навчатися до Санкт-Петербурзького зенітно-ракетного училища.

 Протягом навчання мав багато друзів, його поважали, цінували як порядного надійного друга. На службі завжди врівноважений, зібраний, у сім’ї – чудовий сім’янин: коханий чоловік, люблячий тато. Юрій Юрійович не боявся і не соромився будь-якої роботи, тому завжди знаходив собі підробіток. Діти знали: якщо в домі щось зламається, майстер не потрібен – тато відремонтує все.

 З безмежною теплотою про чоловіка розповідає дружина Амельчакова Ксенія Петрівна: «Юрій – людина слова, завжди всього досягав самостійно. Найголовнішою цінністю для нього була сім’я. Знав і дорожив материнською і батьківською любов’ю, дуже переживав смерть своєї мами».